У Знам’янській громаді вшанували пам'ять жертв Голодоморів
Україна внаслідок геноциду 1932-1933 років, масових штучних голодів 1921-1923 та 1946-1947 років втратила мільйони людських життів. У 2006 році Законом України Голодомор 1932-1933 років визнаний геноцидом Українського народу.
Через 90 років після Голодомору-геноциду росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову- знищити українську націю як таку. Для цього окупанти масово вбивають і депортують українців, руйнують міста.
Сталін для організації геноциду вдався до тотальної конфіскації харчів, блокади, посилення терору. Путін застосував повномасштабне військове вторгнення.
В умовах нинішньої російської агресії наша пам’ять про Голодомор 1932-1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору.
Станом на жовтень 2023 року визнали Голодомор 1932-1933 в Україні актом геноциду парламенти 28 держав.
Відтак вшанування пам’яті жертв Голодомору проходить під гаслом «Пам’ятаємо.Єднаємося.Переможемо!»
Більшого страхіття, ніж Голодомор, уявити важко. Саме тому, 25 листопада 2023 року, у День пам’яті жертв голодоморів – Знам’янська громада віддала данину шани та пам’яті тим, чиє життя трагічно обірвалося у ті далекі страшні роки. На вшанування прийшли містяни, представники влади, громадських організацій, молодь.
Панахиду за загиблими відправили настоятелі: парафії Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ отець Іван (Проць) та релігійної громади Покрови пресвятої Богородиці Православної церкви України отець Степан (Палько).
Звертаючись до присутніх Знам’янський міський голова Володимир Сокирко зазначив:«Щороку в останню суботу листопада в пам’яті кожного з нас спливає спогад про один з наймасштабніших злочинів проти людяності в світовій історії. Цей день – сьогодні. День пам’яті жертв голодоморів. Сьогодні ми схиляємо голови в жалобі за мільйонами людей, життя яких у мирний час обірвала голодна смерть на найродючішій у світі землі.
Правду про Голодомор кілька десятиріч замовчували та викривляли. Проте вона жила в пам’яті тих, хто пережив цю трагедію. Вона жива і досі.
Вшанувати пам’ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не тільки для мільйонів загиблих, а й задля наших дітей, які повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи й робити все, аби подібне ніколи не повторилося.
Сьогодні всі ми приєднаємось до загальнонаціональної хвилини мовчання та запалимо свічку пам’яті. Нехай ці свічки зігріють своїм теплом душі загиблих. Душі безневинних жертв Голодомору. Жінок, чоловіків, дітей. Душі мільйонів українців. Вічна їм пам'ять!»
Пам'ять людей, які померли під час Голодомору 1932-1933 років та масових штучних голодів 1921-1923 і 1946 -1947 років, присутні вшанували хвилиною мовчання та поклали до пам’ятного знаку жертвам голодоморів та політичних репресій живі квіти та лампадки.
В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. І щороку в Україні у четверту суботу листопада на вшанування тих, хто помер з голоду, запалюють свічки. В цей пам’ятний день о 16-й годині Україна схилила голову у загальнонаціональній хвилині мовчання вшановуючи пам’ять убитих голодом. А із настанням темряви в домівках на підвіконні запалили свічку. Цей вогник символізує нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників, нашу віру у майбутнє.
Саме національна пам’ять робить нас сильнішими, надає сил для подальшої боротьби.
