Фотій Степанович Красицький

На рубіж XIX/XX ст. припадає робота над галереєю портретів видатних діячів української культури : І.Франка (1907), Лесі Українки (1904), М.Старицького (1893).

Свої жанрові роботи Ф.С. Красицький демонстрував на виставці українського мистецтва у Львові у 1905 р.

Для Красицького – пейзажиста не властива героїчна патетика,зовнішній ефект. В його творах передано ліричний образ рідної природи. В цьому Ф.Красицький виступає послідовником Саврасова, Шишкіна,Левітана. Полотна Ф.Красицького громадсько – політичної направленості публікуватися у журналі «Шершень» з 1906 року. В революційні роки Ф.С. Красицький був членом Асоціації художників Червоної України (АХЧУ).

Творчу роботу Ф.Красицький поєднував з педагогічною діяльністю, до революції він викладав малювання в середніх учбових закладах Києва. За радянських часів працював у Миргородському художньо – керамічному технікуму, а в 1927 р. – у Київському художньому інституті. Йому належить кілька наукових праць з питань викладання образотворчого мистецтва: «Рисування і малювання», «Основи образотворчої граматики», «Короткий порадник для самодіяльних художніх гуртків».

Перша повна персональна виставка творів Ф.Красицького відкрилась у червні 1941 р. Відкриття виставки збіглося з 53 – річчям творчої діяльності художника.

Помер Ф.С. Красицький 2 червня 1944 р. Похований на Байковому кладовищі в Києві.