«Скоро нас спишуть». Як помирають книжки в бібліотеці
Нагромадження якомога більшої кількості книжок не є метою бібліотеки: це не архів. Її фонд повинен бути якомога різноманітнішим, та водночас актуальним і орієнтованим на запити читачів. Та й простір для зберігання книжок обмежений. Тому в бібліотеках проходить списання літератури.
Щороку бібліотекарі прощаються назавжди з книгами. Шукають, перш за все, книжки, які є у фонді в кількох примірниках та не користуються попитом, застарілі за змістом, а також періодичні та інші видання, строк зберігання яких закінчився.
Популярність книжки бібліотекарі визначають за допомогою контрольного 
листка, де записано коли книжку востаннє читали. Але це стосується лише літератури, яку видають на абонемент. Та найчастіше книжки списують через фізичний стан – якщо вони зношені, потріпані, непридатні для читання.
Особливо страждає література, яка видається на руки – вона списується швидко, й тимчасова реставрація, наприклад, за допомогою скотчу, рятує її ненадовго. Списані книжки лежать у спеціальному приміщенні. Тим часом бібліотекарі за допомогою титулок оформлюють акти, виписують видання з інвентарних книжок та інших документів.
Врешті бібліотека домовляється з працівниками пункту приймання вторсировини, аби вони приїхали та забрали макулатуру. Кошти, виручені за макулатуру, йдуть на 
потребу бібліотеки – хай там яка скромна, ця сума може бути використана на придбання нової літератури.
Тож під час карантину нам сумувати ніколи, без діла не сидимо: працюємо з книжковим фондом, доводимо до ладу акти списаної літератури, займаємося редагуванням каталогів.
Відділ культури і туризму
Знам’янського міськвиконкому
