Капелюха Сергій Вікторович

Сергій Вікторович Капелюха

Сергій Вікторович Капелюха народився 31 березня 1978 року у м. Знам’янка. Закінчив 9 класів Знам’янської загальноосвітньої школи №4.
У 1993 році по закінченню 9 класу вступив до професійно-технічного училища №12 за спеціальністю помічник машиніста електровозу.
З 1996 року Сергій працював слюсарем у ЖЕКу до 1999 року. Потім поповнив ряди залізничників і працював помічником машиніста електропоїзду.
 З січня 2001 року продовжив роботу в ТЧ -7 помічником машиніста електровозу. В 2011 році був переведений у службу приміського руху структурного підрозділу РПЧ -9 «Одеса - Застава 1» помічником машиніста електропоїзду.
Захищати країну Сергій пішов добровольцем у зону проведення АТО 10 липня 2015 року. Він був кулеметником військової частини В0927 окремої механізованої 53 – ї бригади, солдат 9-ї роти. Останній раз виходив на зв’язок у п’ятницю 13 листопада. Розмову перебив розпочатий бій. 
Того вечора Сергій стояв у наряді біля села Верхньоторецьке Донецької області. Бій тривав чотири години – згадує бойовий товариш, командир роти Едуард Колісниченко.
«Нас накрив пострілами автоматичний гранатомет з танку, гранати залетіли в окоп позаду Сергія, йому дуже посікло спину і він втратив багато крові. Ті, хто був поряд, нас ніхто не прикрив. Ніхто не вийшов на зв’язок. Нас почали прикривати тільки тоді, коли я доповів, що у нас є тяжкий 300-тий, включаючи мене. Сергія почали евакуювати в першу чергу. Другий боєць помер в мене на руках.  Разом з іншими бійцями Сергія доставили у військовий шпиталь Красноармійська Дніпропетровської області. Всю ніч медики боролися за його життя, наступного дня перестало битися серце Сергія. 
Для мене Він був найкращим. Помирати не страшно, Сергій до останнього тримався, як завжди юморив, він не боявся помирати. Страшно, коли тебе забувають! Прошу всіх, щоб не забували Сергія, тих хто воює, і тих кого вже з нами нема…»
«Він був хорошою людиною, комунікабельним, веселим, дружнім. Мав багато друзів, завжди приходив на допомогу, з ним завжди радилися. На роботі він був душею компанії», - зазначає голова профспілкового комітету моторвагоного депо "Одеса-Застава 1" - Скіба Володимир Анатолійович. 
До війни 37 – річний Сергій Капелюха працював помічником машиніста електропоїзда. Один з поїздів колектив депо планує назвати на його честь.
У нього залишилися старенькі батьки, дружина та донька. 
Віддати останню шану загиблому Герою прийшли рідні, друзі, товариші, колеги та всі ті небайдужі люди, які розділяють горе і велику втрату родини, тож про бійця за свободу та незалежність України прозвучало багато теплих слів і спогадів. 
Герої відходять у Вічність… Справжні патріоти, гідні сини нашої України. Їх не стає, коли життя набирає глибокого змісту, коли є для чого і для кого жити. Але вони ціною свого життя рятують тисячі, а може, і мільйони людей.  
Їх немає поряд із нами, але їхній подвиг і героїзм назавжди залишиться у серцях рідних, колег і навіть тих, хто особисто не був із ними знайомим. Їхнє виважене та рішуче рішення стати живим щитом неоголошеній війні – гідний приклад відваги, мужності та самопожертви.
Поховали Сергія Вікторовича на Васинському кладовищі . 

Вічна пам'ять воїнам України!