Знам’янська міська територіальна громада

Кропивницький район

Єфремов Дмитро Сергійович

Дмитро Єфремов 

Народився Дмитро 06 квітня 1985 року у місті Знам’янка. Навчався у Знам’янській загальнооствітній школі №4. 
Був учасником Народного самодіяльного ансамблю української пісні і танцю «Барвінок» танцювальної групи. 
Працював заступником начальника станції Чорноліська виробничого підрозділу «Знам’янська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»».  
20 липня 2015 року був призваний за мобілізацією на військову службу. Він пішов захищати свій дім, свою родину, свою Батьківщину.
22 травня близько 16-17 години при виконанні завдання  під час мінометного обстрілу промзони міста Авдіївка (Донецька область). загинув боєць 81 бригади 90 батальйону знам’янчанин Єфремов Дмитро.
Він був турботливим сином і братом, люблячим чоловіком і батьком. Його друзі кажуть, що Дмитро був душею компанії і не боявся ніяких труднощів, він любив життя.
Класний керівник 
Ковальчук Світлана Володимирівна - «Діма був добрим, відповідальним, спокійним, ввічливим. Поважав старших. До однокласників ставився доброзичливо. Ніколи не залишався байдужим до чужого горя.» 
Однокласниця 
Ярова Ганна Володимирівна - «Діма прийшов до нашого класу на п’ятому році навчання,  коли об’єднали класи  «Б» та «В». І  провчився разом з нами лише до 9 класу, потім Дмитро продовжив навчання у СПТУ № 12. А ми продовжили навчання у школі. За цей короткий період навчання Діма запам’ятався мені товариським, дружнім, добрим. Завжди погоджувався підтримати нас у наших дитячих витівках і ніколи ні в чому не відмовляв, намагався допомогти усім. Завжди усміхнений, привітний, добрий, спокійний. Розбороняв сварки і підтримував веселощі.
Загибель Дмитра – це велика втрата для всіх, хто його знав!»
Однокласниця 
Шульга Олена Геннадіївна - «Єфремов Дмитро був веселим, добрим хлопцем. Він завжди приходив на допомогу у тяжку хвилину, був відважним, хоробрим, чуйним. Любив своїх дітей, дружину, поважав батьків, старше покоління. Полюбляв народні танці, з задоволенням брав участь у репетиціях та концертах.
Діма дуже любив життя і загинув, щоб ми жили.»
У Дмитра  залишилися батьки, сестра, дружина і двоє маленьких дітей.
Тяжка втрата родини Єфремових – це трагедія для всього міста.
Указом Президента України № 506/2016 від 16 листопада 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вічна пам'ять воїнам України!
 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора