Будинок, в якому жив А.В.Лисенко – лікар, революціонер. «Будинок Лисенка»

Будинок, в якому жив А.В.Лисенко – лікар, революціонер. 
«Будинок Лисенка» (вул. Михайла Грушевського, 15)  

Житловий будинок в західному краї території КП «Міська лікарня ім. А.В.Лисенка» є пам’яткою архітектури і містобудування та пам’яткою історії одночасно. За довідкою краєзнавця В.Є.Шкоди, складеною в 1984 році, будинок був збудований у 80-х роках ХІХ ст., як житловий будинок лікаря відділкової залізничної лікарні. Будинок має два поверхи. Будинок у плані прямокутний, двоповерховий, з еркером на північному фасаді, має два під’їзди. Форми віконний отворів, складних карнизів та інших оздоб вирішені в традиціях архітектури будівель аристократії другої половини ХІХ ст. 

Будинок складений з цегли, оштукатурений, дах чотирьохскатний. Від початку на першому поверсі були вітальня, господарські приміщення, приміщення опалення будівлі, а на другому поверсі – зала для гостей і зібрань та особисті приміщення родини лікаря. Від початку існування будинок знаходився в ошатному мальовничому місці території лікарні, серед природної діброви, в якій були потужні дуби, що почали свій вік в другій половині ХVII ст., у період визвольних змагань Б.Хмельницького та боротьби його наступників за Українську державу - Гетьманщину. 

Будинок лікаря Знам’янської лікарні пов’язаний з діяльністю лікаря, громадського діяча А.В.Лисенка (1851-1910). Він прибув у Знам’янку на посаду лікаря залізничної лікарні на початку 1884 року з дружиною О.Вуїч та дітьми Юрієм, Наталією, Віктором, Глібом. За короткий час будинок лікаря став центром громадського життя робітничого селища Знам’янка. Тут неодноразово бував в 1892-1905 роках брат лікаря український композитор, виконавець і громадський діяч М.В.Лисенко (1842-1912). Брати Лисенки  влаштовували в цьому будинку музичні виступи, поетичні вечори, історичні читання, дискусійні клуби, театральні вистави. Драматург М.П.Старицький організував з робітників залізничних підприємств Знам’янки аматорський театральний колектив, який виступав у цих стінах. Гостями братів Лисенко були музиканти С.Шимановський і його син К.Шимановський, письменник Я.Івашкевич, художник Ф.С.Красицький, організатор селянських артілей в Україні М.В.Левитський. Тут драматург М.П.Старицький створив і вперше показав, а аматорський театральний колектив вперше виконав на сцені його драму «Не судилось». В Орловій Балці під Знам’янкою М.В.Лисенко склав оркестровку опери «Тарас Бульба» і перші виконання частин цієї опери відбулися в стінах будинку лікаря. Діти А.В.Лисенка Юрій і Наталія повели свої перші акторські виступи у будинку лікаря залізничної лікарні. Згодом Н.А.Лисенко стала зіркою «німого» кіно 1910-1940 років, а Ю.А.Лисенко став актором, режисером  і організатором театральних колективів в Україні у 1920-1930х роках.  

Будинок лікаря залізничної лікарні пов’язаний з подіями Революції 1905 року. У жовтні-грудні 1905 року А.В.лисенко входив до складу страйкового комітету залізничників станції Знам’янка. У будинку лікаря відбувалися наради страйкового комітету. Деякий час у грудні 1905 року страйковий комітет призупинив владу царської адміністрації у Знам’янці і взяв на себе всю повноту влади у робітничому селищі Знам’янка. 17 грудня 1905 року каральний загін з військовиків 136-го Таганрозького полку захопив Знам’янку. Керівники і активні учасники страйку, серед яких був і А.В.Лисенко були заарештовані. 

Наступним лікарем відділкової залізничної лікарні, який жив у цьому будинку був Б.І.Рачинский в 1905-1919 роках, після нього головним лікарем був Г.Єлігулашвілі в 1919-1927 роках. З другої половини 1920-х років у Будинку лікаря залізничної лікарні були помешкання лікарів цієї лікарні, де жили лікарські родини. Від початку 1990-х років у цьому будинку розташовано 8 квартир, в яких проживають сім’ї лікарів лікарень міста Знам’янка. Система парового опалення, яка змонтована ще в кінці ХІХ ст., надійно працює до теперішнього часу. Цегляні стіни і система вентиляції утримують тепло і приємне прохолодне повітря. Ці обставини вносять особливий комфорт і стабільність в життя мешканців будинку, через що знам’янчани здавна називають його «Будинок з добрими привидами».  

У 1975 році на східній стіні будинку встановлена меморіальна дошка з портретом А.В.Лисенка і написом «Тут до 1905 року жив і працював революціонер Андрій Віталійович Лисенко». 2 грудня 1983 року Знам’янська об’єднана залізнична лікарня отримала почесне ім’я А.В.Лисенка.    

15 Mykhailo Hrushevskiy Street - Lysenkos House

This building is both a historic and architectural landmark of the town of Znamianka, Kirovohrad Region. It is located on the territory of the former Station Hospital and is surrounded by century-old oak trees. According to Viacheslav Shkoda, the local historian, the building was constructed in 1880s to serve as a doctors private house. It is a two-storey apartment house built in a traditional aristocratic style of the second half of the XIXth century. 

The building is connected with the name of Andriy Lysenko (1851-1910) who was an outstanding personality. In 1884 he came to Znamianka to work as a doctor. His family settled in the Doctors House. Apart from being a doctor, Lysenko was a public figure and a revolutionary. The lounge in Lysenkos house hosted discussion clubs, theatre performances, poetry readings and even the sittings of the strike committee in 1905. Within some period of time this house became the heart of the social life in Znamianka. Andriy Lysenko and his brother Mykola, a famous Ukrainian composer, welcomed a lot of famous personalities in their home. Among them there were Mykhailo Starytskyi, a famous Ukrainian dramatist; Carol Shymanovskyi,  an outstanding musician; Yaroslav Ivashkevych, a well-known writer and a translator; Fotiy Krasytskyi, a famous painter and   a descendant of Great Kobzar Taras Shevchenko, other well-known personalities of that time.

Nowadays Lysenko’s house is still a home for eight doctors’ families. The old central heating system (still functioning!)  and brick walls keep the apartments warm and cozy. That is why the house is sometimes called ‘a friendly haunted house’.

Переклад - Вікторії Маслюкової