Знам’янська міська рада
Знам'янка, Кіровоградська область

Статті

 

День державного прапора України

23 серпня українці відзначають День державного прапора України. Прапор - це один із головних символів нашої держави. Історія українського прапора розпочалася кілька століть тому, але офіційно затвердили синьо-жовтий стяг як державний символ України лише 28 січня 1992 року. А що ж означають жовтий та синій кольори на ньому?
Українське синьо-жовте сполучення - одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. Сучасний український прапор походить від герба Галицько-Волинського князівства - золотого лева в синьому тлі, який з'явився в другій половині XIII століття. 
У Київській Державі сполучення цих двох кольорів використовували ще до прийняття християнства. 
Синій здавна символізує чисте, мирне небо, а жовтий — символ праці і достатку — це колір хлібного лану. Проте є і інші означення. Жовтий і синій кольори є поєднанням головних символів життя — золотого сонця у синьому космосі. А ще жовтий і синій — це вогонь і вода, чоловіче та жіноче начала. Таке поєднання кольорів використовували і козаки. З ХVІІІ ст. прапори Війська Запорізького все частіше виготовлялися на блакитному полотнищі, де жовтою фарбою малювалися зорі, хрест, зброя чи постаті святих. Дедалі більше ці дві фарби зустрічаються в побуті, в одязі козаків, використовує їх навіть церква.
Протягом останніх 20 років історики проводили дослідження становлення національних символів та спростовували різні міфи. Зокрема, іноді кажуть, що Скоропадський перевернув прапор, прийнятий Михайлом Грушевським. Однак документи тих часів засвідчили, що, з одного боку, прапор був вже синьо-жовтим ще з 1848 року, яким його затвердили на Засіданні Головної Руської Ради у Львові, а з іншого, у публікаціях того часу не акцентували особливу увагу на тому, який колір називати першим: синій чи жовтий. Тому в датованих одним роком джерелах можна зустріти як синьо-жовтий, так і жовто-синій. У 1941-1944 роках жовто-синій стяг мали дивізія «Галичина». За часів радянської влади прапор у жовтий і блакитний колір був під забороною і його застосування каралося кримінальною відповідальністю як прояв націоналізму.
Варто звернути увагу і на те, що й досі часто можна зустріти вживання "жовто-синій", хоча офіційний державний прапор України – синьо-жовтий.
Першим документом, який визначив розташування кольорів на українському прапорі був законодавчий акт від 27 січня 1918 року. 
24 липня 1990 року синьо-жовте полотнище офіційно з'явилося у столиці України - воно було підняте біля будівлі міської ради на Хрещатику на знак ухвали «Декларації про державний суверенітет України», а 24 серпня 1991 року під час проголошення «Акту про незалежність України» синьо-жовтий прапор внесли до сесійної зали Верховної Ради. 
Після прийняття парламентом з третьої спроби постанови «Про підняття над будинком ВРУ синьо-жовтого прапора» 4 вересня 1991 року він був вивішений над будівлею українського парламенту як символ незалежної України. Через два тижні постановою «Про прапор України» Президія ВРУ дозволила використовувати синьо-жовтий прапор у протокольних заходах до прийняття нової Конституції України.
З набуттям Україною незалежності формування дипломатичних відносин змушувало якнайшвидше ухвалити рішення про національні атрибути держави. У результаті гострих дискусій постановою від 28 січня 1992 року Верховна Рада офіційно затвердила державним прапором України «національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3». Це рішення було підтверджене Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року, у 20-й статті якої зокрема зазначалося: «Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів».
У 2004-му році, українці після складного шляху визнання незалежності своєї країни, почнуть святкувати День державного прапора України на загальнодержавному рівні.
В цей день хочеться побажати, щоб серця кожного наповнювалися гордістю за нашу державу, прагненням до єдності та порозуміння, а плідна праця буде надійною запорукою щасливого майбутнього! У першу чергу, миру в нашій незалежній країні! Хай спокій, щастя, любов та добробут запанують в кожному домі!

Архівний відділ 
Знам’янської міської ради


День Конституції: історія свята

Перша українська Конституція булла прийнята на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер 5 квітня 1710 року. Її назва – «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між ЯсновельможнимгетьманомПилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а такожназванимВійськомЗапорозьким, що за давнімзвичаєм і за військовими правилами схваленіобома сторонами вільнимголосуванням і скріпленінайяснішимгетьманомурочистою присягою».

РеальноїсилиКонституціяПилипа Орлика так і не набула, оскількискладалася вона на чужині та їїукладачі не мализмогиповернутися в країну. Але в історії вона залишилася як оригінальнаправовапам’ятка, яка вперше в Європіобґрунтовуєможливістьіснуванняпарламентськоїдемократичноїреспубліки.
Конституція у світі – цеосновнийдержавний документ (закон), якийвизначаєдержавнийустрій, порядок і принципифункціонуванняпредставницьких, виконавчих та судовихорганіввлади, виборчу систему, права й обов'язкидержави, суспільства та громадян. Іншізаконидержави, як правило, спираються на конституцію.
Післяурочистогоприйняття 24 серпня1991 року Верховною Радою Акта проголошеннянезалежностіУкраїни та йогозатвердження на всеукраїнськомуреферендумі 1 грудня 1991 року Українабулавизнана суверенною державою та повноціннимсуб'єктом міжнароднихвідносин більшістюкраїнсвіту. Нагальнопостала потреба в конституційномузакріпленні основ суспільного і державного ладу, прав і свобод людини і громадянина, порядку організації та функціонування органівдержавноївлади та місцевогосамоврядування молодоїнезалежноїдержави.

З перших днівпроголошеннянезалежностіспробиприйнятиКонституцію не увінчалисьуспіхом. В 1995 році президент і Верховна Рада підписалиКонституційнийдоговір, в якомуобговорювалисяключові засади розподілувлади в країні до прийняття Основного закону. У 1996 роцібула створена спеціальнапарламентськакомісіяпідкерівництвом депутата Михайла Сироти, якоговважають одним із "батьків" Конституції. 27 червняпочавсярозгляд документа у ВерховнійРаді, якийзгодомотримавназву
"конституційнаніч". До парламенту особистоприїхавконтролюватипроцесЛеонід Кучма. Депутатипрацювали над проектом всю нічіз 27 на 28 червня. Зрештою, 28 червня о 9:20 народнідепутатипроголосували за КонституціюУкраїни. За ухваленняпроголосували 315 депутатів (36 — проти, 12 — утрималися, 30 — не голосували).
Парламентаріїврахувализауваження Президента України, а такожпідтрималивсіспірністатті проекту - про державнісимволи в України, про державнуукраїнськумову, про право приватноївласності в Україні.
ПрийняттяКонституціїзакріпилоправовіосновинезалежноїУкраїни, їїсуверенітет і територіальнуцілісність.
Вперше в залі парламенту пролунавзатвердженийКонституцієюгімн. Народнідепутатиурочисто внесли до залисиньо-жовтийдержавний прапор.
ПрийняттяКонституціїбулонайважливішимкроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприялоподальшомупідвищеннюміжнародного авторитету України на світовійарені.
Чинна КонституціяУкраїнискладається з 15 розділів. 161 статтязібрана у 14 розділів, а XV розділмістить 17 перехіднихположень. Тексту Конституціїпередує Преамбула.
Є там зокрематакірозділи: Основніположення, Державний лад, Права людини, Конституційніоргани, Територіальнийустрій, Місцевесамоврядування.
До речі, оригінал Конституції з підписами тодішніх Президента Леоніда Кучми і Голови Верховної Ради Олександра Мороза широкій публіці продемонстрували вперше лише у 2016 році – до цього часу він постійно зберігався в Центральному архіві вищих органів влади.Ухвалення Конституції стало найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені. Конституція 1996 року, з деякимизмінами і доповненнями, діє в країні і наданий час. З того часу в КонституціюУкраїнизміни вносились 6 разів.
Щоцікаво, День Конституції – цеєдинедержавне свято, згадка про яке є в самому тексті Основного закону (стаття 161).

Хай мир і взаєморозуміння сприяють подальшій розбудові нашої держави, становленню достатку в кожній сім’ї. Зі святом.

Архівний відділ 
Знам’янської міської ради

_______________

Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

 

Своїм корінням державна служба України сягає доби княжої Русі й набуває свого розвитку за козацьких часів Богдана Хмельницького, коли паралельно з військовою структурою була розвинута ієрархія цивільних посад.

З'явилася державна служба у 1918 році – за Гетьманату Павла Скоропадського, часів спроб у XX столітті побудови на теренах наших земель незалежної Української Держави.

На відміну від уряду Української Народної Республіки доби Центральної Ради 1917-1918 років, а також і Директорії 1918-1919 років, гетьман Павло Скоропадський уважав одним з головних своїх завдань створення професійної державної служби й зосереджував на ньому значні зусилля.

Саме з метою побудови державного апарату за часів Гетьманату в доповнення до основного закону, що отримав назву Законів про тимчасовий державний устрій, від 29 квітня 1918 року було прийнято та значною мірою впроваджено цілу низку системних законів, які вперше в історії України на законодавчому рівні закріпили основу інституту державної служби.
Чільне місце тут посідає Закон про урочисту обітницю урядовців і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі від 30 травня 1918 року. Таким чином було закладено один з головних механізмів, що став невід'ємним атрибутом вступу на державну службу – складання присяги: «Урочисто обіцяю вірно служити державі українській, визнавати державну владу, виконувати її закони і всіма силами охороняти інтереси і добробут».

При цьому присяга не була лише символом – вона була обов'язковою умовою набуття статусу державного службовця.

Створювана на той час урядова служба мала суттєві елементи демократії, базуючись на кращих традиціях українського козацтва.

Закон про нормальний розпис утримання службовців в центральних урядових установах цивільних відомств від 26 червня 1918 року, в Українській Державі було фактично запроваджено аналог нинішньої системи категорій посад і рангів державних службовців, а саме систему класів посад і рангів пенсії урядовців, а також схему посадових окладів. Вже тодізаробітна плата державних службовців установлювалася законом (що відповідає європейським адміністративним традиціям).

Закон про порядок призначення на урядову службу, ухвалений гетьманом 24 липня 1918 року і та система державної служби, як свідчать положення закону, в чомусь нагадує нинішню: порядок призначення урядовця залежав від класу посади, причому кандидатури для призначення гетьманом на вищі посади державних службовців (заступники міністрів, директори департаментів) попередньо узгоджувалися з Радою міністрів.

Історично склалося так, що Україна постійно знаходилася під владою інших держав і змушена була підкорятися їх законам і прямувати слідом за ними, а не самостійно обирати шлях власного розвитку. Можливість такого вільного вибору до розвитку держави, Україна отримала лише у 1991 році, після набуття статусу незалежної і суверенної держави. Саме з того часу і почалася розбудова нашої держави у всіх сферах, зокрема і у сфері державного управління та місцевого самоврядування.

Постійно відбуваються вдосконалювальні процеси в діяльності державної служби, видаються нові Закони і Постанови, виправляються старі. Важко не помітити того, що цей процес вдосконалення вже йде і з кожним роком набирає більшу швидкість та ширше охоплює всі аспекти, що стосуються державної служби.

Архівний відділ 
Знам’янської міської ради